Контент заради змін. Як мати позицію і водночас не «брати на себе забагато»

Контент заради змін. Як мати позицію і водночас не «брати на себе забагато»

10:58,
24 Вересня 2021
976

Контент заради змін. Як мати позицію і водночас не «брати на себе забагато»

10:58,
24 Вересня 2021
976
Контент заради змін. Як мати позицію і водночас не «брати на себе забагато»
Контент заради змін. Як мати позицію і водночас не «брати на себе забагато»
Чому основні показники успіху медіа — впливовість і довіра, а не перегляди, а також як журналістика рішень, просвітницькі формати та проєкти про активізм змінюють аудиторію в регіонах і в країні загалом.

Що можна ініціювати в журналістиці, щоби справді змінити суспільство на краще? І чи не надто це амбітна мета для медіа, завдання яких в ідеалі — інформувати? Такий тон розмові про «контент змін» задала її модераторка Катерина М’ясникова, виконавча директорка Національної асоціації медіа, на четвертій конференції National Media Talk, яка відбулася 16–17 вересня в Києві.

«Проблеми не зникають, коли ми просто говоримо про них»

Журналістика рішень, або solutions journalism як підхід, що стимулює зміни, потрібна аудиторії і збирає навколо себе спільноту, вважає Анастасія Руденко, головна редакторка онлайн-видань «Рубрика» та «Східний варіант», які є «амбасадорами формату» на всеукраїнському та локальному рівні. «Завдання журналістики рішень у тому, щоб дати прикладну інструкцію — показати механіку, як можна масштабувати далі певну практику. Щоби, прочитавши про змінотворців в одній громаді, інші люди змогли, умовно, роздрукувати текст як інструкцію, взяти на озброєння і повторити», — пояснила Анастасія. За її словами, видання вже мають свої історії успіху; крім того, журналістика рішень має великий потенціал — безліч історій і проблем для висвітлення.

Анастасія Руденко, головна редакторка онлайн-видань «Рубрика» та «Східний варіант»

Журналістикою рішень також займається проєкт «Стопнаркотик», каже Олександр Швець, голова Харківського пресклубу. Він розповів, як журналістам вдалося зробити популярним телеграм-бот @stopdrugsbot, розроблений студентами і викладачами факультету протидії кіберзлочинам Харківського національного університету внутрішніх справ. Тричі на день бот надсилає користувачам акаунти наркокрамниць і просить поскаржитися на них, щоб телеграм їх заблокував. Темі присвятили шість пресконференцій, вийшло близько 300 публікацій у ЗМІ, каже керівник пресклубу. Результати — більше двадцяти тисяч користувачів і, за словами Олександра Швеця, понад 3000 заблокованих наркоадрес. «У малих громадах журналістика рішень працює ефективніше, ніж у великих», — резюмував Олександр Швець.

Олександр Швець, голова Харківського пресклубу

Непопулярні теми — популярним форматам

Політична та громадянська просвіта, така актуальна для українців, може втілюватися в медіа по-різному, сказала Ольга Айвазовська, голова правління ГО «Громадянська мережа “Опора”». Вона нагадала про суспільно-політичний телепроєкт «Нові лідери», який вийшов на ICTV у форматі телешоу. Учасники проєкту — активісти, керівники громад, підприємці та інші — проходили в етері випробування командною роботою в громаді, поліграфом, журналістським hard talk, перевіркою експертів громадського сектору, а також дебатами (прозора паралель із політикою, роботою в урядовому та неурядовому секторах). За перемогу давали мільйон гривень і медіапідтримку каналів холдингу StarLightMedia. Третій сезон призупинили через епідемію, але, за словами Ольги, проєкт «Нові лідери» продовжуватиметься, щойно це буде можливо.

«Ідея була в тому, щоби розповідати глядачеві про те, що у вас у громаді дійсно можуть бути герої, які реалізовують мрії через дії. Через проєкт була можливість донести, що маленька людина, яка прожила свій біль, впливає на системні зміни і не чекає від держави рішень», — сказала Ольга Айвазовська і розповіла кілька історій учасників і учасниць проєкту, яким не стільки призовий мільйон, скільки медіапідтримка допомогла втілити задумане. «Всі історії, які входили в цей пакет інформування суспільства через новини, сюжети і телепродукт, який щотижня виходив в етер, як на мене, є хорошим кейсом для суспільства. По-перше, які критерії відбору справжніх лідерів, а не тих, хто гарно говорить чи має гарно розпіарені проєкти. По-друге, глядачі почули багато прикладів, які можна втілити на інших територіях. Люди повірили, що якщо у вашому місті є проблема екології і проти вас є промисловий гігант — один із тополігархів країни, — з цим також потрібно працювати», — розповіла Ольга Айвазовська.

Ольга Айвазовська, голова правління ГО «Громадянська мережа “Опора”»

Оксана Моспанюк, керівниця проєктів «Формула толерантності» та «Непроста розмова» радіостанції «Західний полюс», розповіла, як і чому її колеги ризикнули створити програму про ЛГБТ в Івано-Франківську — місті з глибоко вкоріненими християнськими цінностями. Іноді настільки сильними, що, за словами Оксани, «люди бояться навіть промовляти слова “гей” і “лесбійка”». Підштовхнути громадян принаймні до обговорення теми спробував проєкт «Непроста розмова». «Цей проєкт не закінчився тільки п'ятьма розмовами із представниками ЛГБТ. Ми написали статтю в партнерському медіа, і такого шуму в нашому місті давно вже не було», — сказала Оксана Моспанюк. За її словами, люди, інколи не читавши тексту, звинувачували авторів у пропаганді та «відпрацьовуванні американських грошей». Паралельно, додала спікерка, були й коментарі із закликами мислити критично, прочитати статтю та спробувати зрозуміти прагнення людей мати рівні права. Один із героїв програми зробив камінг-аут прямо в етері, й це один із показників довіри до проєкту і медіа, розповіла Оксана Моспанюк.

Оксана Моспанюк, керівниця проєктів «Формула толерантності» та «Непроста розмова» радіостанції «Західний полюс»

Ще одна непопулярна тема — медіаграмотність; говорити про неї з молоддю в ютубі й тіктоку взялася Ангеліна Ломакіна, авторка проєкту Lomakina Yesterday групи видань «Детектор медіа». За її словами, в редакції вирішили освоювати нові платформи, виходячи з того, що молодь мало цікавиться суспільно-політичним процесами. Ангеліна спробувала адаптувати результати складних досліджень у просту форму; виявилося, що молоді не байдуже. Вона порадила опановувати ютуб і тікток для поширення ціннісних меседжів, бо вони стають місцем для дискусії, особливо коли відео потрапляє в рекомендації людям, які досі темою не цікавилися.

 

Ангеліна Ломакіна, авторка проєкту Lomakina Yesterday групи видань «Детектор медіа»

«У медіа мають бути гроші, щоб нести розумне, добре і вічне»

Рішення «Нового времени» зробити контент частково платним дозволило регулярно висвітлювати болючі та важливі для суспільства теми, знаючи, що ці матеріали не отримують потрібного трафіку, сказала Юлія МакГаффі, головна редакторка сайта «НВ». Вона розповіла, що холдинг «НВ» (включає сайт, журнал і радіо) сім років прагнув до економічної незалежності. «Були гроші для розвитку, але сидіти на шиї в інвестора не хотіли. Працювали за бізнес-моделлю. Крім того, що медіа має нести розумне, добре і вічне, розповідати історії, у медіа мають бути гроші, щоб це робити», — розповіла Юлія МакГаффі. Це підштовхнуло до переходу на передплату.

За словами головредки, «НВ» наразі має тринадцять із половиною тисяч передплатників цифрового контенту. Вона каже, що додатковий дохід дозволив робити контент якіснішим, а також не скорочувати журналістів, які пишуть на умовно складні, непопулярні теми: війну, права ЛГБТ-спільноти, вразливі групи населення, домашнє насильство. «Це історії, які навіть на найбільших ресурсах не дуже добре читають. Це не якась жовта новина із рубрики “знаменитості”, яку прочитають 100 тисяч людей. Це може прочитати три — п'ять тисяч, але те, що ми запровадили цю модель, дозволяє тримати соціально важливі теми в зоні видимості постійно. Це крок за кроком, але змінює», — сказала Юлія МакГаффі.

Юлія МакГаффі, головна редакторка сайта «НВ»

Врівноважити токсичність медіасередовища ціннісною позицією

Спікер і спікерки говорили про межу між нейтральністю медіа та проактивною позицією. Ольга Айвазовська сказала, що відчуває еволюцію і водночас деградацію медіа в Україні. Вона додала, що слід розуміти контекст, і з огляду на нього українське медіасередовище не може сповідувати «стерильні» стандарти журналістики за зразком інших європейських країн. На думку спікерки, з 2018 року медіа стали токсичними, на відміну від 2014–2016 років. Коли суспільство котиться в прірву, а медіа доносять інформацію, боячись забруднити «білі рукавички», замість того щоб давати платформи для ціннісної взаємодії, — це дорога в нікуди, вважає вона. «Медіа не можуть не реагувати і лишатися збоку, коли токсичність, цинізм, джинса, політична заангажованість, дезінформація відбувається в Україні», — сказала Ольга Айвазовська. Вона додала, що в ідеальному світі організації на кшталт «Опори» не займалися б адвокацією, а лише моніторили, звітували й публікували би статті — тобто працювали як аналітичний центр на кшталт Chatham House у Лондоні. Однак у реаліях України цього не достатньо, зауважила вона. Ольга Айвазовська закликала медіа інвестувати у просвіту, давати платформу людям із позицією, водночас шанувати принципи верховенства права, демократії і свободи слова.

Є низка тем, які варто висвітлювати в інтересах усього людства, і два приклади, на думку керівниці «Опори», — вакцинація та зміни клімату. «Чи медіа поширюють маніпуляції і дезінформацію, чи аналітику й обґрунтовані дані на основі верифікованих досліджень — це теж питання громадянської позиції», — сказала вона. Юлія МакГаффі продовжила думку, зауваживши, що медіа не може бути нейтральним, коли йдеться про найвищі цінності — наприклад, дотримання прав людини і боротьбу з ксенофобією. Медіа «має право нав'язувати загальнолюдські цінності», вважає головна редакторка сайта «НВ». Оксана Моспанюк додала про регіональний контекст: локальні радіостанції не можуть жити поза життям громади. Тому, за її словами, слід піднімати складні теми, щоб у маршрутках не зачиняли двері перед пільговиками і щоб зустрівши рома, люди не хапалися за сумки й не тікали, а побачили насамперед людину зі своїми проблемами.

Анастасія Руденко зауважила, що журналістика й активізм — різні речі. Вона пояснила, що журналістика рішень має свої запобіжники: вона не адвокатує, а комплексно показує історію змін, шлях до них і умови. «Водночас ми стаємо провайдерами історій і союзниками активістів: ми робимо їх видимими», — сказала Анастасія Руденко й навела приклад, як після історії про шкільну пасіку герої здобули підтримку ІТ-компанії.

Олександр Швець вважає, що позиція медіа або її відсутність залежить від контенту, тематики й типу медіа. «Моє переконання — якщо медіа буде мати позицію постійно, ми поступово перетворимося на пропагандистів. Чим ми тоді відрізняємося від політичної сили?» — сказав він. У створенні контенту слід спиратися на критерії, дані, аналітику, а потім у доступній формі показувати це аудиторії, щоб вона робила висновки сама, додала Ангеліна Ломакіна.

Спікери назвали різні критерії успіху проєкту, який має на меті зміни. Зокрема це трафік, охоплення, коментарі та реакції спільноти в соцмережах, поширення матеріалів, готовність стати героєм матеріалу, кількість підписників і рекламодавців. Проте головними все ж визнали довіру, вірність своєї аудиторії та рівень впливу на неї.

Фото: NMT / Facebook

Читайте також
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду