Четвертого листопада розпочнеться відлік «четвертого року без Каті». Катерина Гандзюк, активістка з Херсона, у 2018 році померла в лікарні після того, як її облили кислотою на вулиці.

Зараз справа про вбивство активістки містить 61 том. За 15 місяців її розгляду відбулося 49 судових засідань. Це дані Української Гельсінської спілки з прав людини. Усі три роки за подіями в справі стежить ініціатива «Хто замовив Катю Гандзюк?».

«Місце для щирості й сильного гніву»

Ініціативу «Хто замовив Катю Гандзюк?» створили за кілька днів після нападу на Катю її друзі та колеги. Мета — добитися справедливого розслідування, в ході якого знайшли би та покарали замовників злочину, розповіла Марина Хромих, правозахисниця й учасниця спільноти. «Пізніше ми побачили відвертий саботаж розслідування, а як згодом з’ясувалося, і покривання винних у злочині. Тому до основної мети додалося ще й покарання причетних до покривання працівників поліції чи прокуратури», — сказала вона. Крім цього, за словами Марини, важливо було якнайширше порушити питання переслідування громадських активістів в Україні. «Ми вважаємо, що ціною життя Каті вдалося зупинити надзвичайно жорстоку хвилю насильства проти громадянського суспільства у 2017–2018 роках», — сказала вона.

Деталі роботи спільноти Марина Хромих не розкриває з міркувань безпеки. Водночас вона зазначила, що ініціатива не має лідера чи наглядової ради: ієрархія в ній горизонтальна й кожен має право голосу. «Те, що ми робимо, — не про чиїсь амбіції чи боротьбу за владу. Ця ініціатива — про великий біль втрати абсолютно унікальної та геніальної людини. Тому серед нас є тільки місце для щирості й сильного гніву. А ще ми часто повертаємося до відомої фрази Каті і просто горнемося», — каже Марина Хромих.

У 2020 році ініціатива оприлюднила інфографіку, в якій показала, до яких зрушень у справі призвели активності спільноти: акції, дописи, співпраця з журналістами, участь у засіданнях парламентської комісії, яка займається справою Гандзюк, тощо). Для цього ініціатива навіть ввела термін — «копнякова демократія». «Справа динамічно слухається у Дніпровському райсуді Києва вже більше року, а ми в свою чергу проводимо не так багато акцій, як це було раніше. За понад рік часу відбулося чимало судових засідань, і, як на мене, це гарний показник», — резюмувала Марина Хромих.

Спільнота «Хто замовив Катю Гандзюк?» відстежує не лише стан розгляду справи, а й поширювану інформацію про розслідування та суд. Своєю чергою, вимоги ініціативи за три роки майже не змінилися: справедливість у справі про вбивство Каті Гандзюк, насамперед — покарання замовників і причетних правоохоронців, об’єктивне розслідування, чесний суд.

З 2018 року особливо не змінилися й «феодальна регіональна та корумпована правоохоронна системи», яких Марина Хромих назвала опонентами ініціативи. «Саме через це, а також мовчазну згоду як попередньої, так і нинішньої влади ми маємо дику ситуацію в багатьох областях країни, де місцева влада злилася з криміналітетом і місцевими правоохоронцями. Відтак громадянське суспільство по всій країні досі в небезпеці», — каже вона.

«Сьогодні публікацій про Катю у ЗМІ значно менше, ніж раніше. Це природно, але неприємно»

На думку Марини Хромих, зацікавленість медіа випадком залежала від активності ініціативи та новин слідства. «Періодично були “зради”, про які ми кричали вголос — із самого початку слідства, яке просто не відбувалось»,— згадує Марина Хромих і називає кілька з них:

• коли поліція не передала частину матеріалів справи в СБУ;
• коли Катя померла;
• коли Олексію Левіну не оголошували підозру і не оголошували його в розшук;
• коли Владислава Мангера випустили із СІЗО під заставу в 2019 році;
• коли слідство і прокуратура справу хотіли закрити за строками;
• коли Мангеру змінили підозру з замовлення вбивства на замовлення побиття.

Усі три роки вбивство Катерини Гандзюк згадують в інфопросторі серед резонансних справ.

17 червня на пленарному засіданні парламенту звітувала тимчасова слідча комісія Верховної Ради для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів протягом 2017–2018 років. Комісію із 13 народних депутатів утворили 12 грудня 2019 року. Вона знайшла низку недоліків у розслідуваннях нападів, у тому числі й на Катерину Гандзюк.

Президент Володимир Зеленський на пресконференції в 2020 році назвав справу про вбивство Катерини Гандзюк однією з «трагічних справ у нашій країні». Відтак він сказав, що справа Шеремета — «більш складна». Водночас запитання про неї для влади незручні. Зокрема херсонська журналістка Марина Савченко розповіла в інтерв’ю «Детектору медіа», що частину журналістів (у тому числі друга Катерини) не пустили на зустріч із президентом у Херсоні, тому що «вони могли поставити запитання, які би не сподобалися Зеленському».

У ЗМІ зараз менше публікацій про Катерину Гандзюк, ніж раніше, каже Марина Хромих. Згідно з моніторингом «Детектора медіа», у 2021 році провідні телеканали (за винятком Суспільного) проігнорували річницю нападу на Катерину — 31 липня. У критичних матеріалах, які пішли вслід за відставкою міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, серед «резонансних» розслідувань справу Гандзюк згадували найменше. Водночас справу «тримають на контролі» правозахисники. Зокрема, Центр прав людини ZMINA щотримісяці описує стан розгляду справи в суді в доповіді про тиск на активістів. Медіа публікують заяви громадських організацій та міжнародних інституцій, які згадують справу Гандзюк у переліку резонансних убивств, за якими немає вироків.

«Ви, мабуть, пам’ятаєте, що справу нападу на Катю спочатку кваліфікували як хуліганку. Згодом поліцейські намагалися повісити вину на непричетну людину. Мабуть, ви й самі знаєте, що, на жаль, подібної практики в Україні просто безліч. Тому ми часто говоримо, що у справі не було б жодних зрушень і навіть натяку на адекватне розслідування, якби не увага громадськості, зокрема й журналістів. Власне, непричетного Новікова вдалося врятувати тільки тому, що журналісти з активістами знайшли свідків, які повідомили, що бідолаха в день нападу був за 100 кілометрів від Херсона», — говорить Марина Хромих.

У ході моніторингу представники ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?» вирізняють і замовні, маніпулятивні, а часом відверто неправдиві матеріали, розповідає Марина Хромих. На думку активістів, їх публікують на замовлення обвинувачених у замовленні злочину — Владислава Мангера та Олексія Левіна, які зараз перебувають у слідчому ізоляторі. Водночас публічно відповідати на такі матеріали активісти не бачать сенсу, бо переконані, що «ніхто з порядних людей не стане читати ті помийки, де розміщуються ці замовні матеріали».

За словами правозахисниці, автори таких матеріалів здебільшого вдаються до перекручування фактів. Так, наприклад, у липні 2021 році ЗМІ поширили фейк, нібито Верховний Суд визнав політичною справу Владислава Мангера; журналісти посилалися на його адвоката Дмитра Ільченка. Інформацію спростували адвокати родини Гандзюк. Ініціатива «переклала» юридичні моменти «простою людською мовою».

«Триває судовий процес, і ми свідомо обмежуємо себе в акціях, щоб це не розцінили як тиск на суд. Але увага саме журналістів дуже важлива. Адже йде відкритий судовий розгляд, і журналісти можуть самостійно (а не в чиємусь коментарі) почути і на власні очі побачити відео, докази, почути свідків, матеріали справи. Ми намагаємось максимально інформувати журналістів і взагалі громадськість про засідання, про перебіг процесу, щоб кожен міг відвідати якесь конкретне засідання, яке цікаве конкретному ЗМІ, і зрозуміти, що відбувається у справі», — говорить Марина Хромих.

Що саме зараз відбувається в суді у справі Гандзюк

Зараз суд продовжує досліджувати докази, пояснила правозахисниця. За її словами, сторони процесу визначили, що спочатку суд дослідить письмові докази (документи тощо), потім — відео- та аудіодокази. Ще пізніше — покази свідків, речові докази, документи цивільного позову (тобто документи потерпілих) і документи сторони захисту. Марина Хромих сказала, що, за оцінкою адвокатів потерпілих, у справі розглянули близько половини відео- й аудіоматеріалів.

Щодвамісяці суд розглядає питання зміни або продовження запобіжного заходу обвинуваченим. «Коли відбуваються засідання по запобіжному, Олексій Левін традиційно влаштовує майстерклас із поганої акторської гри. Він вдає, наче йому зле. Суду доводиться викликати йому швидку. Лікарі замість того, щоб рятувати людей, змушені їздити до Левіна на суд, щоби потім повідомити суддю, що з ним все ок і він може далі брати участь у засіданні», — розповідає Марина Хромих.

У жовтні два засідання не відбулися. За словами правозахисниці, це стратегія захисників другого обвинуваченого. «Адвокати Мангера щоразу вигадують якісь нові способи затягнути судовий процес. За нашою інформацією, Мангер не полишав спроб “домовитися” хоч із чортом, аби його відпустили», — говорить Марина. Вона припускає, що будуть спроби налагодити зв’язок із прокурором, який представлятиме обвинувачення після Андрія Синюка — провідного прокурора справи з 2020 року, який скерував справу в суд. Очікується, що його невдовзі призначать у керівництво Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, за результатами конкурсу.

1 листопада на сторінці «Хто замовив Катю Гандзюк?» повідомили, що адвокатка потерпілих Ольга Веретільник подала клопотання про надання Мангеру та Левіну безоплатних адвокатів, щоб відновити судовий процес. Водночас ініціатива звернула увагу, що поки немає вироку щодо замовників і організаторів злочину, один із його виконавців уже вийшов на волю.

«Законодавство надає чимало можливостей для затягування судового розгляду. Проте ми уважно стежимо і не збираємося забувати про справу Каті», — говорить Марина Хромих.

Правозахисниця порадила джерела, в яких журналісти можуть дізнатися достовірну інформацію щодо стану справи Катерини Гандзюк. Це насамперед адвокати родини Гандзюк Євгенія Закревська та Ольга Веретільник, друзі Каті — Масі Найєм, Роман Сініцин, Інна Зелена та Сергій Нікітенко. Марина Хромих відзначила правозахисні організації Центр прав людини ZMINA й Українську Гельсінську спілку з прав людини, громадські організації «Центр протидії корупції», «Автомайдан» і DEJURE, видання Watchers Media, а також сторінку ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?» у фейсбуку.

Фото «Хто замовив Катю Гандзюк?» / Facebook, Стас Юрченко / Ґрати; скриншот мотніторингової доповіді ZMINA, інфографіка УГСПЛ