Чи можна задля збереження здоров’я людей нехтувати їхніми правами

Чи можна задля збереження здоров’я людей нехтувати їхніми правами

23:35,
10 Квітня 2020
2094

Чи можна задля збереження здоров’я людей нехтувати їхніми правами

23:35,
10 Квітня 2020
2094
Чи можна задля збереження здоров’я людей нехтувати їхніми правами
Чи можна задля збереження здоров’я людей нехтувати їхніми правами
Що не так із публікаціями списків адрес нібито хворих, стеженням за українцями через мобільні додатки і забороною літнім людям виходити з дому?

8 квітня видання «Вести» оприлюднило перелік адрес будинків у столиці, де нібито живуть хворі на коронавірус COVID-19. Редакція пояснила це начебто суспільним інтересом і закликом дотримуватися карантину. Мер Києва Віталій Кличко повідомив, що дані про київських пацієнтів, хворих на коронавірус, містяться в базі Моніторингового центру з протидії поширення COVID-19, ця інформація захищена та не потрапляє у відкритий доступ. У Службі безпеки України назвали оприлюднений перелік фейком, а правоохоронні органи перевіряють інформацію з публікації, щоб надати їй правову оцінку.

Правозахисник Максим Буткевич в авторській колонці для «Детектора медіа» наголосив: оприлюднена виданням інформація може створити напруження в тих мікрорайонах і громадах, які проживають поблизу вказаних адрес. Якщо ж опубліковано справжні дані, то порушено право на недоторканність особистого життя та розголошено лікарську таємницю.

Нині ми публікуємо коментар правозахисника, директора благодійного фонду «Людина і право» Бориса Захарова. Він не лише дав оцінку публікації «Вестей», а й проаналізував з точки зору прав людини запроваджені на час карантину обмеження і спрогнозував можливі наслідки пандемії в правовій площині.

Якщо припустити, що публікація газети «Вести» не фейк, то вона порушує 8 статтю Європейської конвенції  з прав людини (ЄКПЛ) – повага до приватного та сімейного життя. Безумовно,  це порушення  права людини на приватність  – навіть попри те, що в ній не вказані конкретні квартири та прізвища людей. Тому що сусіди у будь-якому випадку вираховують, про які квартири йдеться.

Якщо інформація достовірна,  то це порушення прав людини, в першу чергу, з  боку тих, хто злив цю інформацію,  а не видання, яке це опублікувало. Порушники – це чиновники, які мають у розпорядженні інформацію, яка є конфіденційною, стосується  медичної таємниці та приватного життя людини.

Що стосується журналістів, то в них є свобода слова, можна говорити про суспільний інтерес. Ми завжди стикаємося з тим, що стаття 10 тієї ж конвенції про свободу слова постійно конфліктує з 8 статтею про втручання у приватне життя. Є купа справ у ЄСПЛ (Європейському суді з прав людини), але зазвичай ці кейси стосуються суспільного інтересу до життя публічних осіб, а в даному випадку йдеться про приватне життя непублічних осіб, якому ця публікація  гіпотетично може становити  загрозу. Ми бачили, що відбувалося у Нових Санжарах, у Чернівцях.  Але тут знову питання не тільки до газети «Вести», а й до розпорядників інформації.

Взагалі, якщо говорити ширше – про обмеження, які діють в Україні під час карантину, то без введення надзвичайного стану і дерогації щодо деяких статей Європейської конвенції з прав людини, вони є незаконними. Зокрема, стеження за громадянами за допомогою мобільного зв’язку, встановлення додатків задля цього стеження є втручанням держави у життя громадян – порушення, 8 статті ЄКПЛ. Примусова госпіталізація та обсервація без рішення суду – порушення ст.5 ЄКПЛ (Право на свободу та особисту недоторканість) тощо.

Якщо був би введений надзвичайний стан, були прописані конкретні положення – тоді  такі дії були б обґрунтовані та законні. Дерогація  – це тимчасове припинення дії конвенції (або інших міжнародних угод і законів)  у форс-мажорних обставинах, наприклад, через пандемію коронавірусу. Деякі країни це зробили, деякі  - ні. (За останній місяць 9 країн: Латвія, Румунія, Вірменія, Сербія   Молдова, Естонія, Грузія, Албанія та Північна Македонія повідомили про дерогацію ЄКПЛ, – прим ред.) Ось Болгарія також подала дерогацію.

Чому Україна не ввела надзвичайний стан та досі не подала дерогацію? Тому ж, чому не ввели воєнний стан, коли почалася війна з Росією – влада хоче пропетляти поміж краплинами. Повноваження, що надаються владі під час надзвичайного стану, значно ширші, ніж ті, що потрібні для боротьби з пандемією, тобто  треба додати підзаконний акт до режиму надзвичайного стану, в якому одразу прописати, які положення НС діють, а які – ні.

Всі обмеження мають бути пропорційними і спрямованими на боротьбу з пандемією, а не, скажімо, на зручності для правоохоронців.  Наприклад, комендантська година не потрібна – навпаки, треба уникати скупчень людей, нехай вони ходять до магазинів і вночі. Хоча у Грузії її ввели, і дарма.

Квартирна повинність взагалі не має відношення до пандемії, і потрібна така норма лише під час війни. Непотрібно вилучати майно юридичних осіб, непотрібен огляд транспортних засобів , а також непотрібна перевірка документів – хоча така  норма у нас введена під час карантину, я вважаю її абсолютно  неправильною та незаконною. Навіщо ця практика? Тільки для встановлення віку осіб через дискримінаційну норму про обмеження пересування людей, які  старші 60 років. Це безумовне порушення, більше того – його не передбачає навіть надзвичайний стан. Є певні права, які не можна порушувати ні за яких обставин, наприклад, такі, що призводять до дискримінації людей.

Це обмеження  робиться нібито задля блага – здоров’я літніх людей, тому що вони входять в групу найбільшого ризику. Але уявимо собі ситуацію, за якої людина намагалась покінчити з собою та вижила. Чи є у нас  за це якась відповідальність? Ні. Хоча безумовно людина намагалася нашкодити своєму життю та здоров’ю. Чому тоді для людини,  яка порушила правила карантину і гіпотетично може нашкодити своєму здоров’ю, є відповідальність? 

Штрафи теж є незаконними без введення надзвичайного стану; сама постанова Кабміну є неконструкційною. Чому так відбувається? Мабуть, немає політичної волі, та взагалі нам притаманний зневажливий підхід до закону, до права. А коли все це у нас поза правом робиться, то незрозуміло, як із цього виходити. Отже, є всі причини подавати до адміністративного суду на дії Кабміну – і впевнений, хтось це зробить.

При цьому, - це дуже важливо підкреслити – на відміну від багатьох активістів, я вважаю, що мета дій влади легітимна: збереження здоров’я і життя людей, а не встановлення диктатури. Я також вважаю, що ці дії, які мають легітимну мету, тимчасові, і потім Україна повернеться до звичайного життя зі збереженням всіх прав і свобод, які ми мали раніше.  Але мене хвилюють глобальні процеси: світ вже не буде іншим після цієї пандемії, і невідомо, до яких змін вона призведе. Прямо зараз весь світ відповідає на  глобальне питання: наскільки заради безпеки люди готові поступитися правами. І відповіді на це питання неодмінно призведуть до тектонічних зсувів у міжнародному праві.

 

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду