cs.detector.media
Ольга Беца
05.11.2021 13:55
Проєкт «Про зміни»: 30 історій про ініціативи та людей, що змінюють Україну
Проєкт «Про зміни»: 30 історій про ініціативи та людей, що змінюють Україну
Як команда Міжнародного Республіканського інституту навчає за допомогою телебачення та робить активістські ініціативи українців видимими.

На ютуб-каналі «Про зміни» можна знайти десятки відео на актуальні теми: екологія, права жінок, дезінформація та фейки, бюджети громад, взаємодія із владою, вакцинація від коронавірусу. Розповідати людям, як ефективно розв’язувати проблеми своєї громади, міста чи навіть країни, взялася команда Міжнародного Республіканського інституту. За допомогою відео автори проєкту спонукають людей «творити зміни на місцях» та вчать визначати проблеми своєї громади. Про проєкт, його мету, популяризацію та вплив, «Детектор медіа» поспілкувався із тренерками Міжнародного Республіканського інституту Дариною Романською та Оленою Квашею й асистентом програм МРІ Ростиславом Зайцем.

— Розкажіть, будь ласка, про проєкт «Про зміни», випуски якого з’являлися як у ютубі, так і в ефірі регіональних телеканалів. Що це за проєкт і про які зміни йдеться?

Ростислав: Міжнародний Республіканський інститут в Україні за підтримки Агенства США з міжнародного розвитку (USAID) давно займається навчанням, проводить семінари, тренінги. Але через епідемію коронавірусної хвороби проводити звичайне навчання стало складно. Ми почали робити вебінари, але зрозуміли, що у такий спосіб не навчимо таку кількість людей, яка ходила до нас на класичні тренінги у різних містах. Треба було виходити на новий рівень, щоби залучити більше людей до демократичних змін. Ми з командою влаштували мозковий штурм та розробили телевізійну концепцію нашого «навчання»: 30 тем, 26 хвилин на кожну із них.

Ростислав Заєць, асистент програм МРІ

Ми бралися за різні теми: від екології, бюджету участі, до проблем цькування чи жінок у політиці. Все те, на чому Міжнародний республіканський інститут акцентує свою увагу. Кожен випуск мав так звану вхідну частину, щоби глядачі могли зрозуміти, про що йдеться і в чому полягає проблемне питання; далі було експертне інтерв’ю, щоби глибоко відповісти на питання, які стосувалися теми, та історія успіху від активістів. Історії успіху показують людям, що в сусідніх областях чи навіть селах є такі ж громадяни, які вже спробували розв’язувати свої проблеми, і у них вийшло. Ми намагалися надихнути людей на зміни, хотіли, щоби вони навчилися ідентифікувати проблеми своєї громади і шукали шляхи їх розв’язання.

Дарина: Основний спосіб просування цього проєкту — показ випусків на регіональному телебаченні. Ми бачимо, скільки переглядів набирають відео на нашому ютуб-каналі, і розуміємо, що аудиторія, яка дивиться нас по телевізору, значно більша за ту, що ми маємо на ютубі. Наш проєкт мав на меті розповісти про ті питання й проблеми, які ігноруються великими телеканалами. В Україні є чимало крутих активістських проєктів, ініціатив, які змінюють щось у своїх громадах, однак про них мало хто розповідає. Ми хотіли зробити активних людей, таких собі змінотворців та їхні проєкти, видимими. Хотілося звернути увагу саме на громадські ініціативи, тому в кожному випуску, який був присвячений конкретній темі, ми розповідали історію успіху.

Дарина Романська, тренерка МРІ і ведуча проєкту «Про зміни»

Олена: Цим проєктом ми також зробити більш публічними молодих лідерів організацій, ініціативну молодь, яка втілювала проєкти у своїх громадах. Ми моніторили локальний медіапростір, запитували, чи знають про якісь ініціативи наші знайомі. І стикнулися з тим, що самі автори проєктів не завжди усвідомлюють, що роблять важливу і круту справу. У цьому для нас був певний виклик: потрібно було донести до людей, що їхня робота важлива і варта того, щоби ми про неї розповіли, зняли сюжет. Також цим проєктом ми хотіли створити платформу сталих контактів, щоби люди бачили, що в інших містах чи селищах відбуваються зміни, й могли контактувати між собою, питати поради тощо.

Олена Кваша, тренерка МРІ

— Чи маєте якісь дані: скільки людей переглянули вашу програму в телеефірі, скільки телеканалів транслювали ваш контент? Адже на ютуб-каналі показники поки що не вражають — на канал підписалося менше 200 людей.

Ростислав: Ми залучилися підтримкою платформи для обміну контентом між телекомпаніями Media Change, завдяки якій нашу програму транслювали 34 телеканали із різних областей України. Ми не знали, скільки каналів візьмуть наш контент. Я завантажив анонс на платформу і чекав, чи хтось зголоситься. За день ми отримали запити від трьох каналів. Я подумав: вау, цілих три регіональні телеканали захотіли показати «Про зміни» у своєму ефірі! Пізніше охочих поступово ставало більше. Дехто показує нас двічі на тиждень, а деякі телеканали транслюють шість разів на тиждень один епізод.

Натомість у ютубі дуже важко стати популярним без додаткових грошей на рекламу, які ми не закладали в проєкт. Тих підписників, яких маємо на цій платформі зараз, ми здобули в органічний спосіб. Можливо, у другому сезоні проєкту ми приділимо розкрутці в ютубі більше уваги.

Дарина: Так, ми не мали грошей на рекламу, але розуміли, що треба спробувати популяризувати проєкт і в мережі. Зокрема і в фейсбуку, де, як на мене, наші ролики зайшли більше, ніж на ютубі, виключно через те, що там є активісти, експерти, яким це цікаво. Хоча ми могли витратити гроші на просування в ютубі і зекономити на інших речах, без яких могла б постраждати якість проєкту. Але набирати перегляди самотужки складно. Це інтелектуальний контент. За всієї поваги до аудиторії українського ютубу зокрема, у нас усе-таки люблять «інтриги, скандали, розслідування», а ми чесно заявляємо, що це продукт для того, щоби подумати, занотувати, досвід перейняти. Звичайно, ми не маємо таких великих цифр, як у блогерів, що знімають фановий контент. Хоча ми намагалися в деяких рубриках подавати контент у розважальній формі.

Олена: Ми хотіли навчати різними способами, тому пішли не лише на телебачення, а й в інтернет. Але аудиторія ютубу не любить, коли її навчають, тому ми намагалися намацати цю золоту середину у наших відео, щоби ми і навчали, і розважали водночас. Але складно знайти ігрову форму для подачі інформації, наприклад, як люди з інвалідністю розв’язують свої проблеми. Не завжди ця гра є доречною. На мою думку, ми знайшли свою формулу подачі, і та аудиторія, яка орієнтована навчатися, шукати можливості для поліпшення якості життя в громадах, змінювати себе в першу чергу, наш контент буде дивитися. Ми орієнтовані на молодь, яка прагне змін.

Зліва направо: Ростислав Заєць, Олена Кваша, ведучі проєкту «Про зміни» Дарина Романська, Андрій Богданович, Ольга Тетенич

— Чи вдалося виконати ті завдання, які ви ставили перед собою на початку проєкту? Зокрема, говорити про складне простою мовою й достукатися до своєї аудиторії, яка готова змінювати свою громаду? Чи вдалося достукатися до так званих змінотворців за допомогою регіонального телебачення? 

Ростислав: Пояснювати складне просто нам точно вдалося. Кожен випуск я тестував на своїй мамі, яка не в курсі тих проблем, про які ми говорили у нашій програмі, адже має інше коло інтересів. Я показував їй відео, ставив на паузу і запитував, про що це було, чи все вона зрозуміла. Експеримент доводив, що мама все розуміла. Нам приходять фідбеки від людей і вони кажуть, що все зрозуміло і просять розповісти ще про інші теми. Для мене найбільшим показником успіху цього проєкту є ті люди, які нам писали, шукали контакти ініціатив, про які ми розповідали. Цей проєкт — як бомба уповільненої дії. Він закінчився, але відео все ж залишаються у мережі, досі виходять в ефірі телеканалів й надихають людей на зміни.

Олена: Молодь, яка втілює проєкти в себе вдома, потребує певних інструментів для визнання і взаємодії з місцевою владою. І саме регіональне телебачення може допомогти в цьому. Телевізійна локальна культура додає ваги молодим активістам. Місцеве телебачення — це впливовий інструмент, який допомагає їм отримати визнання, розуміння і підтримку. 

Дарина: Регіональне телебачення дивляться, ми знайшли там свого глядача. Є стереотип, що регіональне телебачення менш популярне, ніж національне. Але місцеві телеканали бувають різними. У Запоріжжі, наприклад, «ТВ5» — популярний канал і має велику аудиторію. Людям цікаво спостерігати за тим, що відбувається у них в місті чи області. Дивитися, так би мовити, на самих себе. Також регіональне телебачення популярне у Кіровоградській області. Після того, як програма виходила в ефірі, до нас на тренінги приїжджали люди й розповідали, що дивилися наші випуски, впізнали мене як ведучу.  

— Як формувався список тем чи то проблем, які були висвітлені в проєкті «Про зміни»? Адже вони дуже різні й не завжди пов’язані між собою. Ви говорили з глядачами і про екології, і про гендерну рівність, дезінформацію, фейкисамоврядування

Ростислав: Майже всі теми, яких ми торкалися у випусках «Про зміни», закладені в блоки навчання молодіжної програми Міжнародного Республіканського інституту. Деякі теми додавалися в процесі. Наприклад, екологія, тому що про збереження навколишнього середовища потрібно говорити.

Дарина: Я розумію, що вибір таких різноманітних тем виглядає дещо нелогічним, але знову ж ми відштовхувалися ще від людей та їхніх запитів. Аудиторія нерідко сама нас вела і спонукала відзняти випуск на ту чи іншу тему. Наприклад, до Дня вишиванки я вийшла в ефір у джинсах та вишиванці. У коментарях до цього випуску мене почали цькувати за те, що я посміла вдягнути вишиванку разом із джинсами, і в такий спосіб її спаплюжила. Люди в коментарях серйозно обговорювали мій зовнішній вигляд і писали, що жінка взагалі не має носити джинси. Після цього ми вирішили зробити акцент на тому, що жінки не тільки мають право носити джинси, а ще й мають право ставати депутатками, лідерками. Так у нас і з’явився випуск про жінок у політиці

— Які теми найбільше «заходили» вашій аудиторії?

Олена: Найбільше «зайшов» випуск про бюджет участі, фандрейзинг та доступність. 

Дарина: Аудиторії сподобався один із перших випусків, коли ми говорили про фейки і вакцинацію. Вакцини тоді вже були доступні й виникало чимало дискусій щодо потрібності й безпечності щеплення. Ми не просто говорили людям, щоби вони не боялися робити щеплення, й казали, що вакцинація — це добре. Ми розкладали все по поличках. Розповідали, хто розробляв вакцину, як це робили тощо. Я якраз зробила перше щеплення, і ми це висвітлювали на нашій сторінці. Це викликало багато запитань у людей: чи є побічні реакції, чи боляче було, чи страшно.

Ростислав: Популярними ставали теми, які зараз найбільше хвилюють українців. Тема ОСББ, прав жінок у політиці, прав ЛГБТ. У мене є улюблений епізод проєкту — випуск про бюджет участі. Ми навчали дітей із Запоріжжя робити проєкти, й вони самі зрозуміли біль свого регіону, визначили, що їм потрібно та цікаво, подалися на конкурс та виграли майже мільйон гривень на реалізацію свого проєкту. Хіба я в 15 років вигравав мільйон?

Олена: Але мушу сказати, що ми не вчимо молодь взаємодіяти лише з владою. З нею потрібно взаємодіяти, потрібно знати, що можна від неї вимагати, що влада зобов’язана робити. Але моя улюблена серія якраз не про владу, а про фандрейзинг. Там ми розповідаємо, що гроші на свої проєкти можна не лише просити від державних органів, а й залучати самотужки.

— Як шукали та обирали громадські організації та ініціативи, про які розповідали в ефірах? Чи вдалося охопили всю країну?

Олена: Мету, що кожна область має себе проявити, у цьому сезоні ми собі не ставили. Ми хотіли розповісти про ініціативи, які працюють із нашими темами. Шукаючи ініціативи, ми моніторили локальні медіа, питали знайомих, колег із регіонів. Неформальне спілкування дуже часто допомагало знаходити класних спікерів. Також чимало героїв ми знаходили у соцмережах. Всю країну ми поки що не охопили, але чимало розповіли про ініціативи у західних областях, на сході, трохи менше — про ініціативи на півдні чи півночі.

Олена Кваша і Андрій Богданович

— Чи буде другий сезон проєкту і якщо так, то яким він буде? На чому будете фокусуватися?

Ростислав: Другий сезон буде надихаючим. Ідея в тому, щоби показати географію всієї України, розповісти про активістів та активісток з усіх областей. Тобто ми хочемо систематично показати, як у кожному регіоні України проходять демократичні зміни.

Дарина: Це, звісно, творчі плани, але мені б хотілося, щоби ми все ж більше розвивали свій ютуб-канал, робили ставки на онлайн-аудиторію. Але відмовлятися від телевізійної аудиторії мені також не хотілося б.

Ростислав: Ми б хотіли створити формулу продукту, який буде цікавий і глядачам у соцмережах, і на телебаченні. Щоби наступного разу, коли ми спілкуватимемося, ви б сказали: вау, у вас кількість підписників зросла в сотні разів. При цьому ми хочемо зберегти ту телевізійну аудиторію, яка нам уже довіряє.

Фото проєкту «Про зміни»

cs.detector.media
DMCA.com Protection Status